ЕТИЧНИЙ КОДЕКС
Української Спілки психотерапевтів

Даний кодекс розроблений в 1998 році у відповідності до Етичного кодексу Європейської Асоціації Психотерапії.
Адаптований варіант в 2006 році, доповнення внесені в 2007, 2008,2012 роках.

Голова Етичної комісії УСП:  Борис Дацишин


Адреса для кореспонденції: Львів, 79021
вул. Кульпарківська 95 
Секретаріат Української Спілки Психотерапевтів  

ВСТУП  
Всі члени Української Спілки Психотерапевтів, національної організації - дійсного члена Європейської Асоціації Психотерапії, у своїй психотерапевтичній практиці зобов’язуються дотримуватись положень цього Етичного кодексу. Психотерапевти у своїй практиці визнають взаємну відповідальність між собою і в стосунку до клієнтів, (пацієнтів), які звернулись до них за допомогою.  Це також стосується супервізорів, навчаючих психотерапевтів, кандидатів у психотерапевти, викладачів, наукових дослідників і студентів.

За ознайомлення членів УСП з Етичним кодексом відповідають голови осередків УСП.

Етичний кодекс Української спілки психотерапевтів призначений для :
захисту пацієнта ( клієнта) від неетичного застосування;
психотерапії психотерапевтами або ведучими навчальних груп;
захисту психотерапевта від посягань на його професійну честь і права;
встановлення стандартів етики у психотерапевтичній практиці для його членів;
дотримання норм професійної поведінки психотерапевта;
є підставою для вирішення суперечливих питань.

1. Застосування.

Даний Етичний кодекс є обов’язковим для всіх членів УСП.

2. Професія психотерапевта.

Психотерапія є окремою професією з власним теоретичним обґрунтуванням.
Суть її полягає в діагностиці , науково обґрунтованому комплексному лікуванні розладів поведінки та\або захворювань психосоціального або психосоматичного походження за допомогою психотерапевтичних методів.
Психотерапевтичний процес базується на взаємодії між одним або групою пацієнтів\клієнтів і одним або кількома психотерапевтами з метою сприяння позитивним змінам та подальшому розвитку особистості.
Професія психотерапевта характеризується готовністю до відповідального виконання вищезгаданих завдань. Психотерапевти зобов’язані максимально використовувати весь свій досвід для допомоги пацієнтам\клієнтам, виявляючи повагу до їх особи. Вступаючи у професійні стосунки вони зобов’язані заявляти про свій професійний статус у відповідності до отриманої освіти. Психотерапевти повинні поважати інші джерела освіти, навчання і досвіду, які вони отримали.

3. Професійна компетентність та підвищення кваліфікації

Психотерапевти зобов’язані проводити практичну діяльність компетентно та із дотриманням етичних вимог. Вони зобов’язані постійно підвищувати свій професійний рівень та особистісне зростання. Вони повинні бути відкритими до нових процедур, змін очікувань і цінностей, стежити за науковими досягненнями в галузі психотерапії, в тому числі і етичних аспектів психотерапії. Члени УСП зобов’язані прослухати 30-ти годинну програму по етиці з відповідною сертифікацією.

4. Конфіденційність

Психотерапевти зобов’язані дотримуватись принципу конфіденційності щодо всієї інформації, отриманої підчас психотерапевтичної практики і супервізій, а також забезпечують дотримання конфіденційності допоміжним персоналом згідно чинного законодавства.
 
5. Рамки психотерапевтичної освіти

Перед початком психотерапевтичного лікування психотерапевти зобов’язані ознайомити пацієнта \ клієнта  з його правами   і рамками психотерапевтичного процесу, зробивши наголос на наступному:
метод психотерапії, який буде застосовуватись та рамкові умови (включно з можливістю відмови від даного методу , даного терапевта або допомоги  взагалі):
обсяг та  можлива тривалість психотерапевтичного лікування;
у випадку надання платних психотерапевтичних послуг – чітке визначення зобов’язань обох сторін;
конфіденційність;
процедура оскарження.
Пацієнтам\клієнтам повинна бути надана можливість на власний розсуд вирішувати і давати свою усвідомлену згоду  щодо їх бажання залучатись до психотерапевтичної процедури  і права вільного вибору психотерапевта.
Психотерапевти зобов’язані діяти відповідально, беручи до уваги специфічну природу психотерапевтичних стосунків, які будуються на довірі і певному ступені залежності клієнта \ пацієнта від психотерапевта. Зловживання довірою у психотерапевтичному стосунку розцінюється як нехтування професійними обов’язками психотерапевта у стосунку до клієнта \ пацієнта. Задоволення власних інтересів і потреб психотерапевта ( емоційних, соціальних або фінансових) категорично забороняється. Сексуальні стосунки між терапевтами і клієнтами \ пацієнтами є непрофесійними та недопустимими. Будь – яка форма зловживання є порушенням психотерапевтичного професійного Етичного кодексу. Відповідальність за це лежить виключно на психотерапевтові. Психотерапевти, тренери, супервізори викладачі сприяють змінам , що покращують благополуччя тих, з ким вони вступають в професійні стосунки, у своїй діяльності захищають права своїх клієнтів\пацієнтів.

6. Об’єктивність та правдива інформація

Інформація, що надається пацієнту \ клієнту  повинна бути об’єктивною і правдивою. Будь – які свідомі неправдиві  заяви є недопустимі. Прикладами цієї форми ведення в оману можуть бути: безпідставні гарантії одужання  або демонстрування компетентності , яка не підтверджується достатньо завершеною освітою, що може справляти  враження більш всебічної психотерапевтичної освіченості, ніж є насправді. Психотерапевти зобов’язані дотримуватись меж допустимого рекламування своєї діяльності.

7. Професійні стосунки з  колегами

Психотерапевти, у випадку необхідності, зобов’язані співпрацювати з колегами по фаху та представниками інших спеціальностей для блага пацієнта \ клієнта. Недопустимі є нехтування повагою до  колег по фаху і розповсюдження інформації, яка може нанести шкоду професійному авторитету колег або їх людській  гідності. Засуджується дія членів УСП , які проводять і організовують неузгоджені з керівництвом Спілки заходи , що наносять матеріальні та моральні збитки спільноті психотерапевтів, об’єднаній в УСП.
Психотерапевти повинні усвідомлювати можливість впливу їх публічної поведінки на соціальне середовище  та можливість колег виконувати свої професійні обов’язки.

8. Етичні положення у психотерапевтичній освіті.

Вищевказаний Етичний кодекс стосується супервізорів, навчаючих психотерапевтів, викладачів, учасників проектів та допоміжного персоналу.

9. Внесок в охорону здоров’я

Діяльність психотерапевтів спрямована на створення в суспільстві умов , які покращують, підтримують та відновлюють психологічне здоров’я і в цілому сприяють зрілості та розвитку людини.

10. Психотерапевтичні дослідження

В інтересах науково –теоретичного розвитку психотерапії, а також дослідження її ефективності , психотерапевти повинні приймати участь у відповідних дослідницьких проектах. Психотерапевтичні дослідження , а також публікації, є предметом , який підлягає положенням Етичного кодексу і жодним чином не може шкодити інтересам пацієнта \ клієнта.



11. Подвійні стосунки

Психотерапевт (консультант, ведучий групи, супервізор) повинен бути дуже уважним, коли виникають подвійні стосунки з клієнтом \ пацієнтом двох або більше типів. Наприклад : викладач – студент, ведучий групи – клієнт, підлеглий , колега, учасник супервізії і т.д. Попередньо необхідно розглянути можливість та наслідки встановлення таких стосунків і старатись уникати їх, коли вони можуть стати шкідливими для клієнтів. Такі стосунки при їх виникненні необхідно декларувати , бути готовим до обговорення ситуації, що виникла. У сумнівних випадках є обов’язковим представлення ситуації на супервізію \ інтервізію.

12. Порушення етичних положень

Етична комісія УСП розглядає скарги та апеляції згідно до процедури, встановленої в «Положенні про розгляд скарг та апеляцій».

Дисциплінарні стягнення при порушеннях Етичного кодексу УСП:
обговорення на етичній комісії осередку;
попередження;
при повторних порушеннях етики психотерапевтом державної установи інформується відповідний місцевий орган охорони здоров’я;
пониження статусу психотерапевта на певний термін;
виключення з реєстру діючих психотерапевтів рішенням конференції УСП;
виключення з членів УСП рішенням конференції;
за рішенням етичної комісії можливе розміщення на сайті УСП інформації  про розгляд безпідставних звернень та скарг за погодженням із керівництвом Спілки (президент, виконавчий директор УСП) з дотриманням норм діючого законодавства України.
Етичні принципи в практиці
психотерапії та консультування
(Етична комісія Української спілки психотерапевтів)
Етичні принципи Української спілки психотерапевтів мають на меті:
Захист клієнта (пацієнта) від неетичного використання психотерапії або консультування терапевтами, консультантами або ведучими груп особистого досвіду.
Захист психотерапевта від посягань на його права, професійну честь та гідність.
Встановлення стандартів професійної поведінки для членів психотерапевтичних співтовариств.
Вироблення засад для вирішення дискусійних питань
Етичні принципи психотерапії та консультування

Привілей – законне право споживачів медичних, психологічних і психотерапевтичних послуг не надавати про себе інформацію, якщо вони не впевнені, що дана інформація захищена і не буде використана будь-яким чином. Даний привілей закріплений в Конституції України (ст. 63) і його порушення переслідується законом.

Надійність – наявність довіри клієнтів (пацієнтів) до психотерапевта або консультанта. Заслуговувати довіру – фундаментальний принцип для розуміння і вирішення питань професійної етики. Психотерапевти (консультанти, ведучі груп особистого досвіду, супервізори) поважають і гарантують конфіденційність, як обов’язок перед довірою клієнта, забезпечують дотримання конфіденційності допоміжним персоналом.

Автономність – право клієнта брати участь в психотерапевтичному процесі тільки на добровільній основі. Внаслідок цього необхідно надавати чітку і докладну інформацію про послуги, що будуть надані, ознайомити з методом психотерапії, володіння яким підтверджується відповідними документами (сертифікатами терапевта). Це пояснення рамкових умов з можливістю і правом клієнта (пацієнта) відмовитись від даного терапевта, даного методу або від психотерапії взагалі. Одночасно надається інформація про обсяги та можливу тривалість психотерапії. У випадку надання платних послуг необхідно чітке визначення зобов’язань обох сторін. Обов’язковою є інформація про можливість конфліктних ситуацій і ознайомлення з процедурою оскарження дій спеціаліста.

Результативність і якість психотерапії та консультування – зобов’язання сприяти благополуччю клієнта (пацієнта) в результаті змін, які поліпшують його життя. Це вимагає від фахівця дій тільки в рамках високої професійності та компетентності з постійним моніторингом роботи та її результатів, а також постійної супервізії і професійної освіти, підвищення кваліфікаційного рівня.

Ненанесення шкоди – зобов’язує спеціаліста не зловживати довірою клієнта (пацієнта) з метою задоволення власних потреб і інтересів – соціальних, фінансових, емоційних або сексуальних. Сексуальні стосунки (статевий акт і інші форми сексуальної активності та поведінки) з клієнтами (пацієнтами) категорично заборонені.

Спеціаліст повинен  намагатись зменшити вірогідність будь-якої шкоди, яка може виникнути непередбачувано. В умовах психотерапевтичного процесу, де зазвичай виникають довірливі, співчутливі, турботливі стосунки, клієнт може сприйняти їх, як любов до себе і відповісти такими ж почуттями до психотерапевта. Професійна помилка у формі не розпізнавання таких нових нюансів в стосунках може нанести шкоду процесу терапії та особисто клієнту (пацієнту).

Шкоду клієнту і престижу професії інколи можуть нанести особисті і ділові контакти з клієнтами ( в т.ч. колишніми), що вимагає уважного і клопітливого підходу до їх реалізації.

На професійні стосунки психотерапевта або консультанта не можуть мати вплив їх особисті погляди на віру, культуру, національність, расу, сексуальну орієнтацію, соціальне положення клієнта (пацієнта).

Подвійні стосунки – психотерапевт (консультант, ведучий групи, супервізор) повинні бути дуже уважними, коли виникають подвійні стосунки з клієнтом (пацієнтом) двох або більше типів. Наприклад: викладач і студент, ведучий групи і клієнт, підлеглий, колега, учасник супервізії і т.д. Попередньо необхідно розглянути наслідки встановлення таких стосунків і уникати їх, коли вони можуть стати шкідливими для клієнтів. Такі стосунки, при їх виникненні, необхідно декларувати і бути готовим до обговорення ситуації з клієнтами (учасниками групи) та колегами. У сумнівних випадках є обов’язковим представлення ситуації на супервізію (інтервізію).

Особисті та професійні якості -  в психотерапії головним є не напрямок чи технічний прийом, ідея чи погляди. Головним для клієнта (пацієнта) є стосунки, які складаються з психотерапевтом в процесі психотерапії. Отож, особистісні якості фахівця, його психологічна зрілість та рівень професійної підготовки є превалюючи ми. Консультанти та психотерапевти повинні регулярно проходити супервізію, бути відкритими для зворотнього зв’язку від колег та їх оцінки.
«Психотерапія для психотерапевта – це скоріше спосіб життя, ніж професія» (І. Ялом)
Професійні стосунки з колегами – стосунки між фахівцями, які проводять психотерапію, беруть участь в тренінгах та навчальних проектах (ведучі груп), повинні формуватись в дусі взаємної поваги, визнання і толерантності. Відсутність таких стосунків зменшує можливість поліпшити розуміння і досвід особистих взаємовідносин клієнтами і учасниками едукаційних груп. Недопустимими є нехтування поваги до своїх колег та розповсюдження інформації, яка може нанести шкоду професійному авторитету психотерапевта та його людській гідності.

Одночасно треба пам’ятати, що клієнти самі несуть відповідальність за свої проблеми. Виходячи з цього, досвідчений психотерапевт ніколи не піддаватиметься висловлюванням клієнта (пацієнта), який може звинувачувати у всіх своїх проблемах попередніх терапевтів (психіатрів, лікарів-інтерністів). Необхідно пам’ятати – кожна людина сама створює своє оточення і в кожному конфлікті є дві сторони.

Наукові дослідження – всім фахівцям (психотерапевтам, психологам) рекомендується підтримувати дослідження, які направлені на благо їх професії. Психотерапевтичні дослідження, а також публікації по їх результатах є предметом, який підлягає всім етичним вимогам і не може шкодити інтересам клієнтів (пацієнтів). Дослідження та публікації можуть здійснюватися тільки за згодою останніх. Необхідна попередня згода клієнтів (пацієнтів), учасників груп особистого досвіду і т.д., якщо планується спостереження роботи групи і/або записування з допомогою аудіо відеоапаратури, а також коли їх особистісно ідентифіковане розкриття буде використовуватися з навчальною метою.